![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
verkholaOriginally posted by ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
mentbuster at Школа Юного Кальмара. Урок № 16 Процедурні правила під час інституційного вибору
«Диявол починається з піни на губах янгола, що вступив у бій за святе праве діло. Все перетворюється на порох - і люди, і системи. Але вічним є дух ненависті в боротьбі за праве діло, і завдяки йому зло на Землі не має кінця. Відтоді, як я це зрозумів, я вважаю, що стиль полеміки є важливішим, ніж предмет полеміки. Предмети змінюються, а стиль створює цивілізацію». © Григорій Померанц
Під "предметом полеміки" маються на увазі матеріальні норми, а під "стилем полеміки" - процесуальні. Саме недооцінка надзвичайної важливості існування процедур обговорення та ухвалення будь-яких рішень, неухильне дотримання процесуальних норм є основною причиною абсолютної більшості конфліктів та непорозумінь між окремими особами та групами осіб.
ПРАВОВІ НОРМИ діляться на дві великі групи - МАТЕРІАЛЬНІ та ПРОЦЕСУАЛЬНІ. В широкому сенсі, матеріальні норми формулюють правомочності та обов'язки суб'єктів та відповідають на питання: "ЩО робити?". Процесуальні норми призначені для забезпечення реалізації матеріальних норм; вони визначають порядок, способи, та форми їх втілення. Процесуальні норми відповідають на питання: "ЯК?", тобто - "яким чином реалізуються матеріальні норми?".
ЧИМ БІЛЬШ ДОСКОНАЛИМИ Є ПРОЦЕСУАЛЬНІ НОРМИ, ТИМ ЕФЕКТИВНІШЕ ВИКОНУЮТЬСЯ МАТЕРІАЛЬНІ. Вдосконалення процесуальних норм є довготривалим процесом, "шляхом проб та помилок", який провокує численні конфлікти.
ПРИКЛАД: Матеріальна норма ("що робити?") - "Новий Папа Римський має бути обраний (по факту) з числа кардиналів". Процесуальні норми ("як це робити?") розвивалися та вдосконалювалися багато століть; остання редакція процедури проведення конклава датується 1996 роком.
Якщо навіть таке відносно просте питання, як обрання Папи Римського, має таку довгу та насичену "процесуальну" історію, то що вже казати про значно складніші питання.
Проблема ускладнюється тим, що особи, які займаються безпосереднім постачанням інституцій, а значить, і процедурних правил, як невід’ємної частини процесу їх постачання - є "упередженими на свою користь", тобто схильними "прописувати правила під себе". (Див. Урок №9 «Інституції. Постачання інституцій: постановка проблеми»)
РЕЗУЛЬТАТИ СУТТЄВО ЗАЛЕЖАТЬ ВІД ПРАВИЛ, і саме тому навколо процедурних правил точиться найбільше суперечок.
ПРИКЛАД: Президент і віце-президент США обираються на виборах, що проходять раз на 4 роки. Вибори непрямі: переможець визначається Колегією виборників. Виграє кандидат, що набрав принаймні 270 голосів Колегії виборників. За рахунок непрямого голосування неодноразово бувало, що кандидат, який одержав більшість голосів виборників, тим не менш, програв би, якби враховувалися голоси окремих людей на загальнонаціональному рівні.
Американська система обрання президента викликає палкі дебати щодо її демократичності, але поки що кожного разу розмови щодо її ліквідації і переходу до прямого голосування закінчуються безрезультатно, оскільки система влаштовує обидві партії. Партії щоразу обмірковують стратегії, придивляються до карти, і відтак кажуть: “Знаєте що, ми залишаємо все по старому – переможець отримує все”.
Лише два штати, Небраска та Мен - є винятком з цього правила. Вони розподіляють голоси своїх виборників відповідно до результатів всенародного голосування.
В ідеалі процедурні правила мають постачатись "зі сторони", але в реальних умовах це є неможливим, оскільки правила визначають самі для себе безпосередні "учасники процесу".
Втім, є і протилежні ПРИКЛАДИ. Так, статути всіх видів "сусідських об’єднань" (кооперативів, кондомініумів, класичних товариств) наразі пишуться неупередженими професіоналами, які працюють на конкурентному ринку. Вдалий статут, в якому процедурні питання прописані "впритул до ідеалів справедливості", є суттєвою комерційною перевагою для девелоперів.
Таким чином, при інституційному постачанні процедурних правил маємо вже звичну дилему: незважаючи на розуміння необхідності їх прописування "впритул до ідеалів справедливості", реальні особи в реальних умовах все одно діють в своїх особистих та/або групових інтересах зі співвідношенням 5%-5%-90% (Урок № 1).
РЕАЛЬНО покращити якість процесуальних правил частково можливо завдяки донесенню до максимальної кількості осіб змісту цього уроку
mentbuster at Школа Юного Кальмара. Урок № 16 Процедурні правила під час інституційного вибору«Диявол починається з піни на губах янгола, що вступив у бій за святе праве діло. Все перетворюється на порох - і люди, і системи. Але вічним є дух ненависті в боротьбі за праве діло, і завдяки йому зло на Землі не має кінця. Відтоді, як я це зрозумів, я вважаю, що стиль полеміки є важливішим, ніж предмет полеміки. Предмети змінюються, а стиль створює цивілізацію». © Григорій Померанц
Під "предметом полеміки" маються на увазі матеріальні норми, а під "стилем полеміки" - процесуальні. Саме недооцінка надзвичайної важливості існування процедур обговорення та ухвалення будь-яких рішень, неухильне дотримання процесуальних норм є основною причиною абсолютної більшості конфліктів та непорозумінь між окремими особами та групами осіб.
ПРАВОВІ НОРМИ діляться на дві великі групи - МАТЕРІАЛЬНІ та ПРОЦЕСУАЛЬНІ. В широкому сенсі, матеріальні норми формулюють правомочності та обов'язки суб'єктів та відповідають на питання: "ЩО робити?". Процесуальні норми призначені для забезпечення реалізації матеріальних норм; вони визначають порядок, способи, та форми їх втілення. Процесуальні норми відповідають на питання: "ЯК?", тобто - "яким чином реалізуються матеріальні норми?".
ЧИМ БІЛЬШ ДОСКОНАЛИМИ Є ПРОЦЕСУАЛЬНІ НОРМИ, ТИМ ЕФЕКТИВНІШЕ ВИКОНУЮТЬСЯ МАТЕРІАЛЬНІ. Вдосконалення процесуальних норм є довготривалим процесом, "шляхом проб та помилок", який провокує численні конфлікти.
ПРИКЛАД: Матеріальна норма ("що робити?") - "Новий Папа Римський має бути обраний (по факту) з числа кардиналів". Процесуальні норми ("як це робити?") розвивалися та вдосконалювалися багато століть; остання редакція процедури проведення конклава датується 1996 роком.
Якщо навіть таке відносно просте питання, як обрання Папи Римського, має таку довгу та насичену "процесуальну" історію, то що вже казати про значно складніші питання.
Проблема ускладнюється тим, що особи, які займаються безпосереднім постачанням інституцій, а значить, і процедурних правил, як невід’ємної частини процесу їх постачання - є "упередженими на свою користь", тобто схильними "прописувати правила під себе". (Див. Урок №9 «Інституції. Постачання інституцій: постановка проблеми»)
РЕЗУЛЬТАТИ СУТТЄВО ЗАЛЕЖАТЬ ВІД ПРАВИЛ, і саме тому навколо процедурних правил точиться найбільше суперечок.
ПРИКЛАД: Президент і віце-президент США обираються на виборах, що проходять раз на 4 роки. Вибори непрямі: переможець визначається Колегією виборників. Виграє кандидат, що набрав принаймні 270 голосів Колегії виборників. За рахунок непрямого голосування неодноразово бувало, що кандидат, який одержав більшість голосів виборників, тим не менш, програв би, якби враховувалися голоси окремих людей на загальнонаціональному рівні.
Американська система обрання президента викликає палкі дебати щодо її демократичності, але поки що кожного разу розмови щодо її ліквідації і переходу до прямого голосування закінчуються безрезультатно, оскільки система влаштовує обидві партії. Партії щоразу обмірковують стратегії, придивляються до карти, і відтак кажуть: “Знаєте що, ми залишаємо все по старому – переможець отримує все”.
Лише два штати, Небраска та Мен - є винятком з цього правила. Вони розподіляють голоси своїх виборників відповідно до результатів всенародного голосування.
В ідеалі процедурні правила мають постачатись "зі сторони", але в реальних умовах це є неможливим, оскільки правила визначають самі для себе безпосередні "учасники процесу".
Втім, є і протилежні ПРИКЛАДИ. Так, статути всіх видів "сусідських об’єднань" (кооперативів, кондомініумів, класичних товариств) наразі пишуться неупередженими професіоналами, які працюють на конкурентному ринку. Вдалий статут, в якому процедурні питання прописані "впритул до ідеалів справедливості", є суттєвою комерційною перевагою для девелоперів.
Таким чином, при інституційному постачанні процедурних правил маємо вже звичну дилему: незважаючи на розуміння необхідності їх прописування "впритул до ідеалів справедливості", реальні особи в реальних умовах все одно діють в своїх особистих та/або групових інтересах зі співвідношенням 5%-5%-90% (Урок № 1).
РЕАЛЬНО покращити якість процесуальних правил частково можливо завдяки донесенню до максимальної кількості осіб змісту цього уроку
